(no subject)

Собственно фраза: "Со щитом или на щите" приобретает для меня все большие грани. Как-то раньше я не думала, что мертвые на щитах — это, сцуко, символ.

Френдлента бурлит. Вот одна из выдержек:
"Теперь, ответ на вопрос «что делать»:
1) Не быть мудаком
2) Не бояться сдохнуть
3) Не жрать говно
Я сказал."

И собственно об этом я писала. Если автор героически погибнет, во мне будет гораздо больше горечи, чем гордости. Такой я не патриотичный человек.

Одно из немногих в школьной программе любимое нежно

«Моголи! моголи!» Золотого Тамерлана онучата голі.

Т. Шевченко

Між горами в долинах — білі юрти,

Червоних коней ходять табуни.

Монголи там живуть, а не манкурти,

І рідне слово бережуть вони.

Якби сказав їм бог: — беріть півсвіту,

Я вам Європу й Азію даю,

А ви мені віддайте дзвонковиту,

Пісенну мову прадідну свою.

Вони сказали б: — схаменися, боже,

Не треба нам ні Азій, ні Європ!

Де інструмент, що передати може

Дощу шептання й туманів галоп?

То — наше слово, то — щоденне чудо,

То — сонця зір крізь каменя більмо,

То — дух народу — о всесильний Буддо! —

Все в нас бери, лиш мови не дамо!..

А ви, мої освічені моголи,

Нагі внучата княжої землі,

Все віддали — і рідну мову, й школи

За знак манкурта на низькім чолі.

Ви мрієте, печальні невторопи,

Що за спожиту серцем каламуть

Боги пришлють вам ґудзики з Європи,

Шнурки шовкові з Азії пришлють.

Та нащо голим ґудзики? Не знаєм!

Кепкують з вас і кравчики, й боги.

Беріть шнурки та бийтеся навзаєм,

Хай грають вам криваві батоги!

Павличко